​

Життя справді складне, і єдиний у нього підручник — досвід.

Щоб шанувати, треба мати талант; щоб заздрити, таланту не треба.

Знати людину глибоко — страшно.

  Іноді я відчуваю людину, як рана — сіль.

Людина, що знехтувала добром інших, зневажила його в собі.

Сердяться слабкі душі, сильні — ненавидять або прощають.

Чоловіки! Ви проклинаєте жінку і боготворите матір. Чи немає в цьому суперечності?

Не суди по генералу про життя солдатів.

Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові.

Шукати гармонії всезагальної — шукати на денному небі зірки.

Вам не вистачає ріки, а мені й краплі достатньо.

Істина приходить надто пізно і дається надто болісно, щоб радіти її відкриттю!

Образа притаманна слабким.

Найстрашніше для людини — сама людина.

Любов — це одне з найкращих психічних захворювань.

Найздібніша людина та, яка зуміє вчасно і точно визначити свої здібності.

Графоман сидить у кожному письменнику, і талановитий той, хто вміє примусити себе замовкнути.

Мрія дає нуль, якщо її не зробити життям.

І захотілося раптом, щоб коли помру, крізь прах мого серця проріс дубовий корінь, а з нього вимахав могутній дуб і щоб гілля його пішло на кілки — бити тупих і немічних серцем людей.

Зустріч з величчю робить нас скромнішими.

Кожен письменник обирає тему найближчу, найріднішу його життєвому досвідові і – неодмінно – своєму ідеалові людини в тому часі, у якому він живе.

Найдорожчою темою, а отже й ідеалом, для мене завжди були і залишаться доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах.

Читати – найдешевше і найкорисніше задоволення на Землі.

Якщо тебе ніколи не охоплювало бажання обійняти всю землю, приласкати бродячого собаку, підняти з землі зірваний листок і цілувати його — значить ти ще не любив.

Дивно: прочитаєш книгу і шкода з нею розлучатися. За наступну братися навіть не хочеться.

Краще різка відвертість, ніж зрадницька мовчанка.

Хороша книга та, після якої відчуваєш, що порозумнішав або став краще.

Мій секрет творчості: біль. Повна душа болю.

Так я ж написав тільки напівправду життя — і мене викидають з літератури. А якби я написав усю правду, то що — мене вбити треба?

Вам не вистачає ріки, а мені й краплі достатньо.

«Я сприймаю те, що мене оточує, і те, що діється навколо мене, спочатку почуттям, серцем, а вже потім усвідомлюю розумом – тобто страждаю двічі з одного приводу. Боже, як важко».                

 

                                                                                                                             Григір Тютюнник

​

​